Головна

                                                                        Ні, не застарів його час,

                                                                                                           Таке обличчя мудре, гоже...

                                                                                                           Так мой, що людям серце дасть,

                                                                                                           Людьми забутися не може 

                                                                                                                          М.Червак

 Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 в с. Чорнухах на Полтавщині. Походив з козацького роду. Здобувши початкову освіту, вступив до Київської академії. Повного академічного курсу не закінчив, залишивши навчання «студентом богословських наук». Був співаком придворної капели в Петербурзі, входив до склад російської місії в Угорщині. Працював домашнім учителем, викладав у Харківському колегіумі. Через конфлікт з керівництвом колегіуму був змушений залишити посаду. Останні двадцять п'ять років життя, не маючи власної домівки, провів у мандрах. Помер Сковорода 29 жовтня 1794 в с. Іванівцях, що на Харківщиною. Сковорода - автор літературних і філософських творів. Їх ідейний зміст підпорядковане пошуком сенсу життя людини та визначенню шляхів до щастя. Розуміючи філософію як науку життя, письменник найточніше виражає свої погляди, поступово переходить від літературних до філософських жанрів діалогів, трактатів, притч. Свою поетичну діяльність Сковорода розпочав ще в 50-х рр., А в 80-х об'єднав раніше створені поезії у збірку «Сад божественних пісень».