Твори

ВСЯКОМУ МІСТУ — ЗВИЧАЙ І ПРАВА  

Всякому місту — звичай і права,

Всяка тримає свій ум голова;

Всякому серцю — любов і тепло,

Всякеє горло свій смак віднайшло.

Я ж у полоні нав'язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,

Федір-купець обдурити прудкий,

Той зводить дім свій на модний манір,

Інший гендлює, візьми перевір!

Я ж у полоні нав'язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,

Сей іноземних заводить телят.

Ті на ловецтво готують собак,

В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.

Я ж у полоні нав'язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,

З диспутів учню тріщить голова,

Тих непокоїть Венерин амур *,

Всяхому голову крутить свій дур.

В мене ж турботи тільки одні,

Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик то чи цар,—

Все пожере, як солому пожар.

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь...

Всякому городу нрав и права;

Всяка имеет свой ум голова;

Всякому сердцу своя есть любовь,

Всякому горлу свой есть вкус каков,

А мне одна только в свете дума,

А мне одно только не идет с ума.

Петр для чинов углы панскіи трет,

Федька-купец при аршине, все лжет.

Тот строит дом свой на новый манер,

Тот все в процентах, пожалуй, поверь!

А мне одна только в свете дума,

А мне одно только не идет с ума.

Тот непрестанно стягает грунта,

Сей иностранны заводит скота.

Те формируют на ловлю собак,

Сих шумит дом от гостей, как кабак,—

А мне. одна только в свете дума,

А мне одно только не идет с ума.

Строит на свой тон юриста права,

С диспут студенту трещит голова.

Тех безпокоит Венерин амур,

Всякому голову мучит свой дур,—

А мне. одна только в свете дума,

Как бы умерти мне не без ума.

Смерте страшна, замашная косо!

Ты не щадиш и царских волосов,

Ты не глядиш, где мужик, а где царь,—

Все жереш так, как солому пожар.

Кто ж на ея плюет острую сталь?

Тот, чія совесть, как чистый хрусталь...

ОЙ ТЬІ, ПТИЧКА ЖОЛТОБОКО

Господь гордим противится.

Смиренних же ждет благодать.

Ой ты, птичка жолтобоко,

Не клади гнезда високо!

Клади на зеленой травкЂ,

На молоденькой муравкЂ.

От ястреб над головою

Висит, хочет ухеатить.

Башею живет он кровью.

От, от! кохти он острит!

Стоит явор над горою,

Все кивает головою.

Буйны вЂтры повЂвают,

Руки явору ламают.

А вербочки шумят низко,

Волокут мене до сна.

Тут течет поточок близко;

Видно воду аж до дна.

На что ж миЂ замишляти,

Что в селЂ родила мати?

Нехай у тЂх мозок рвется,

Кто високо вгору дмется,

А я буду себЂ тихо

Коротати милый вЂк.

Так минет мене все лихо,

Щастлив буду человЂк.

КТО СЕРДЦЕМ ЧИСТ И ДУШЕЮ

Нареченная Сигор[1]

В сем маленьком, но высоком градикЂ

Пирует Лот со дщерьми:

Во градЂ бога нашего,

в горЂ святЂй его;

уподоблю его мужу мудру,

основавшему храмину свою на каменЂ.

Кто взыйдет на гору господню?

Кто сердцем чист и душею.

Не нужна тому броня.

Не нужен и шлем на шею.

Не нужна ему война.

Непорочность — то его броня,

И невинность — алмазна стЂна.

Щит, меч и шлем ему сам бог.

О міре! Мір безсовЂтній!

Надежда твоя в царях!

Мниш, что сей брег безнавЂтный!

Вихрь развЂет сей прах.

Непорочность — се тебЂ Сигор,

И невинность — вот небесний двор!

Там полегди и там почій!

Сей свят град бомб не боится,

Ни клеветничіих стрЂл,

И хитрых мин не страшится,

ВсЂгда цЂл и не горЂл.

Непорочность есть то адамант,

И невинность есть святий то град.

Там полещи и там почій!

В сем градЂ и врагов люблят.

Добро воздая врагам.

Для других здравіе гублят.

Нетолько добры другам.

ГдЂж есть оный толь прекрасний град?

Сам ты град, з души вон выгнав яд,

Святому духу храм и град.

Скорочені твори 
РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВІТ, ЧИ БУКВАР СВІТУ. ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВІТ

БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ

ЗОЗУЛЯ ТА КОСИК

Собака і Вовк

Бджола та Шершень

Всякому місту — звичай і права

De libertate

Вступні двері до християнської добронравності 

Твори

ВСЯКОМУ МІСТУ — ЗВИЧАЙ І ПРАВА

ОЙ ТЬІ, ПТИЧКА ЖОЛТОБОКО

DE LIBERTATE

КТО СЕРДЦЕМ ЧИСТ И ДУШЕЮ

ОЛЕНИЦА И КАБАН

СОБАКИ И ВОЛК

АФОРИЗМИ

РОЗМОВА П'ЯТИ ПОДОРОЖНІХ

ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВІТ (УРИВОК)

РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВІТ, ЧИ БУКВАР СВІТУ (УРИВОК)

ВДЯЧНИЙ ЕРОДІЙ (УРИВОК)

ВБОГИЙ ЖАЙВОРОНОК (УРИВОК)

ГЕЙ ТИ, ПТАШКО ЖОВТОБОКО...

ГЕЙ, ПОЛЯ, ПОЛЯ ЗЕЛЕНІ

ОРЕЛ І ЧЕРЕПАХА

ДВІ КУРКИ

ЖАБИ